Острів Березань розташований в Очаківському районі Миколаївської області за декілька кілометрів від курорту Рибаківка.
Зі сходу і півночі він омивається водами Дніпра і Бугу, а з півдня і заходу - Чорним морем. Острів простягається на 850 м, ширина в північній частині 350 м, у південній - 200 м.
Острів Березань мав різні назви, такі як Борисфен або Борисфеніда, Святий Елевферій, Бюрюк-Юзень-Ада, Бюро-Узень-озимої, Дольський Буян і острів лейтенанта Шмідта.
Березань має багату історію. Греки, римляни, готи, варяги, турки, росіяни, англійці, французи і запорізькі козаки причалювали до його берегів.
Укінці VII ст. до н.е. тут розташовувалося перше античне поселення Північного Причорномор'я. У ті часи ця місцевість була півостровом, і територія була вдвічі більшою за нинішню, а рівень моря на 5-6 м нижчим.
Трохи пізніше півострів став плацдармом для заснування Ольвії - давньогрецької держави-поліса.
У наші дні острів Березань є складовою частиною історико-археологічного заповідника «Ольвія».
У IV столітті до н.е. людям довелося покинути поселення, позаяк півострів почав від'єднуватися від материка, після чого і утворився острів.
За часів Київської Русі повз острів проходив торговий шлях "із варяг у греки". З XII століття острів був стратегічним пунктом біля входу до лиману. Якийсь час ним володіли запорізькі козаки, які відбивали напади турецьких військ, але потім островом заволоділи турки.
Вони побудували тут фортецю, встановивши контроль над виходом із Дніпровсько-Бузького лиману в Чорне море.
Під час російсько-турецької війни запорізькі козаки штурмом заволоділи островом.
Березань ще називають островом лейтенанта Шмідта, якого тут розстріляли в 1906 році. На найвищому місці південної частини острова в 1968 році був споруджений оригінальний монумент П. П. Шмідту та його соратникам. Він виглядає як величезне наповнене вітром вітрило - символ морської стихії, мужності та стійкості моряків.
На острові Березань зупинялися судна, що йшли з Київської Русі до Візантії і назад. Під час розкопок на острові археологи знайшли руїни храму відомого міфічного героя Ахілла (Ахіллеса), оспіваного Гомером. А. С. Пушкін також згадує про острів Буян у «Казці про царя Салтана».