Кінбурнська коса - піщаний мис, розташований в Очаківському районі Миколаївської області.
Площею понад 200 гектарів, завдовжки близько 40 і завширшки до 10 кілометрів, Кінбурнська коса займає крайню західну частину Кінбурнського півострова між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Ягорлицькою затокою Чорного моря.
Кінбурнська Коса є частиною Чорноморського біосферного заповідника і має свій неповторний мікроклімат завдяки географічному розташуванню - з одного боку вона омивається солоними водами Чорного моря, а з іншого - прісними водами Дніпра.
Кінбурнська коса - це унікальне місце, віддалене від цивілізації, де ще збереглася природа у первісному вигляді. Тут суша вкрита буйною трав'яною рослинністю, сосновими і дубовими лісами.
На косі росте понад 500 видів рослин, багато з яких є лікарськими, - тому Кінбурнську косу іноді називають “аптекою просто неба”. Однією з визначних прикрас Кінбурнської коси є дикі орхідеї.
Велика кількість солоних і прісних озер на косі створюють прекрасні умови для гніздування і зимування багатьох видів птахів. Сюди прилітають білі чаплі, журавлі, пелікани, лебеді, чайки, кулики та інші види птахів.
На Кінбурні є також солоні озера з лікувальною гряззю. Вплив на здоров’я аплікацій білою глиною і грязями не поступається лікувальному ефекту від процедур у Мертвому морі.
Кінбурнська коса завжди мала важливе значення завдяки своєму географічному розташуванню. Півострів мав і інші назви: грецька - Борисфеніда, давньоруська - Білий Берег.
За часів Київської Русі тут проходив головний торговий шлях Київської Русі «з варяг у греки», який пов'язував Балтію та скандинавські країни з південними районами Київської Русі й Візантійською імперією.
Вище середини Кінбурнської коси розташовувалася Прогноївська паланка Запорізької Січі, яка виконувала роль козацького порту. Тут була загола, яка охороняла всіх посланців, соляних промисловців і купців, які їхали через південну околицю Запорозьких Вольностей до Очакова, Прогною та Криму.
На косі збереглися залишки турецької фортеці, побудованої в 15 столітті. Під час Кримської війни вона була захоплена, а згодом і розібрана. З матеріалів фортеці був насипаний штучний острів на вході у Дніпро-Бузький лиман.
Згадки про Кінбурнську косу можна знайти в стародавніх писемних джерелах. Свою назву коса отримала від турецьких слів «кил» - волосина і «бурун» - мис. У XV столітті тут була побудована фортеця Кілбурун, звідки і з'явилася теперішня географічна назва півострова і коси.